Міжнародний аеропорт імені ... або чому саме Малевич?

   Міністерство інфраструктури України 30 червня відкрило голосування щодо присвоєння Міжнародноу аеропорту "Бориспіль" ім'я видатної особистості. До списку претендентів потрапили Олег Антонов, Іван Мазепа, Казимир Малевич, Ігор Сікорський та Павло Чубинський. 

   Пройшов день, а навколо голосування створилося доволі багато обговорень. І правильно, адже перейменування аеропорту - це початок комунікації України зі світом. Надання аеропорту імені видатного діяча може зробити Україну туристично привабливою, бо, я впевнена, що багато з нас навіть не замислювалися над тим, що, наприклад. Малевич - українець. Перейменування головного летовища країни загалом та міста зокрема не є ціллю, але стане чудовим засобом. 

   На мою думку, таким  засобом може стати саме Малевич, адже ця людина відома всьому світові. Ніяке інше ім'я не внесе зміни в самоідентифікацію українців та брендінг України. Ніяке інше ім'я не зробить це краще, ніж ім'я киянина Казимира  Малевича. 

   "Культурне ім'я" аеропорта - доволі поширена світова практика. Згадаємо аеропорт у Варшаві, що носить ім'я Фредеріка Шопена, або Празький аеропорт імені Вацлава Гавела (а чим не культурний діяч? Його перу належать й есеї, і п'єси. Одна "Санація" чого варта). І тим більше потрібно ж якось встановити історичну справедливість проти ідеології. Сам Казимир Малевич не раз казав: "Я - українець", а всі, хто називають його "велікім рускім" художником, безперечно помиляються, адже митець народився в Києві та до 17 років ріс у селах Харківщини та Полтавщини. Проте наша східна сусідка вже доволі довгий час проводить фінансово дорогу культурну політику популяризації "Русского авангарда". Потрібно розказати правду всьому  світові. 

   Переконана, що аеропорт може легко стати культурним маяком в тому випадку, якщо він буде імені Малевича. Інших діячів безумовно шануємо, але хай Жуляни - імені Сікорського, а Бориспіль - імені Малевича. 

   І набагато краще, аби світ знав про Україну як про Батьківщину винахідника супрематизму, а не як про країну, яка стала жертвою російської агресії. Проте вибираєте Ви, і саме від Вас залежить чиє ім'я носитиме головний авіахаб країни! 

   P.S. Голосуйте за посиланням та вибирайте свідомо.

Дуже особлива подорож - дуже особливий досвід. Пригоди Книжкового Арсеналу.

Одного весняного вечора, гортаючи стрічку новин у фейсбуці, мій погляд затримала фраза «Дуже особлива подорож». Цікаво… «Куди ж будемо подорожувати?», - подумала я та все ж таки  вирішила дочитати оголошення. Серед завдань було зустрічати, допомагати, показувати, пояснювати, ржати, дружити та, загалом, проводити екскурсію для, увага, дітей з особливими потребами. Відсутність досвіду спілкування з особливими гостями «Книжкового» мене не злякала, адже, як показала практика, всьому можна навчитися в процесі. Тому я впевнено надіслала свою заявку та чекала зборів і самого книжкового фестивалю.

На зборах волонтерів-хостів (дуже просили не плутати з «хвостами») нас трошки ввели в курс справи та пояснили, скільки та яка ж відповідальність на нас лежить. Звісно, зі зборів я вийшла налякана до неможливості, бо ніколи не мала особливо тісного зв’язку з дітьми взагалі, що й казати про особливих діток… Я мала два шанси відмовитися від такої подорожі, але згадувала фразу з «Тигроловів» Івана Багряного, яка аж надто запала мені в душу: «Сміливі завжди мають щастя». 

Ось і настало 24 квітня, коли я мала вирушати на зустріч до дітей з особливими потребами. З переляку навіть вийшла раніше та провела годину поруч із зачиненими дверима «Книжкового Арсеналу». 

От ми – волонтери, хости, гіди - стоїмо разом з ними – дітками з особливими потребами та їхніми батьками. Бояться всі: ми – залишатися з дітьми, діти – залишатися з нами, а батьки – і за них, і за нас. Але кожен переборює свій страх і ми йдемо до першого пункту нашої екскурсії: книжкобусу. Той самий момент, коли діти слідкують за дітьми з особливими потребами. Присутність дорослих тут мінімізована, а тобі конче потрібно знайти спільну мову з твоїм новим другом. Саме тоді я зрозуміла, що 4 години – це достатньо, щоб стати друзями, зрозуміла, що, якщо ти хочеш допомогти, ти зробиш це будь-якою ціною, що обманювати не можна, але іноді ой як треба і головне: треба, щоб було весело. Якщо твій маленький гість, що поруч тебе вже 4 години, сміється, ти зробив все, що було в твоїх силах і зробив це правильно. 

Провівши день з моїми новими, проте трошки особливими друзями, хотілося б попросити вас, мої любі, звертати увагу на рекламу, яка майорить у громадському транспорті: «Кожен отримає своє «відмінно», якщо спочатку бачити дитину, а потім інвалідність», бо аутизм – це особливість, але на цьому не акцентують увагу.

Відкриття Книжкового Арсеналу-2016

  Ура! Ура! Ура! Подія, яку всі з нетерпінням чекають кожного року, нарешті стартувала. Сьогодні Книжковий Арсенал розпочав свою роботу. Масштабам міжнародного фестивалю можна лише позаздрити, адже там присутні 150 видавців та більше 400 книжкових новинок - це вже набирає обертів міжнародного фестивалю.

  Місія Книжкового Арсеналу - найбільшої події в Україні, що об'єднує літературу і мистецтво - сприяти розвитку українського літературно-мистецького середовища. Цього року Книжковий Арсенал поглибив роботу з кураторами (їх було 8) окремих програм: теми історичної пам'яті, розвитку особистості, впливу літератури на громадську думку будуть розкриті у форматі дискусій, діалогів і зустрічей. А сама робота над Книжковим Арсеналом тривала впродовж цілого року.

  На прес-конференції з нагоди відкриття Книжкового Арсеналу Наталя Заболотна - генеральний директор НКММК "Мистецький Арсенал" - розповіла, що ж вона очікує від фестивалю та яку кількість людей хоче побачити в якості відвідувачів: «Ми щасливі, що цей "Книжковий Арсенал" вже шостий рік поспіль проходить у "Мистецькому Арсеналі"… Я надзвичайно вдячна нашим гостям - в цьому році їх 80. Така кількість почесних гостей свідчить про те, що "Книжковий Арсенал" вже має певний статус, що він дотягує до європейського формату. І доказом цього є потужні платформи, серед яких і великий стенд Франкфуртського ярмарку - найбільшої події у світі книги. Надзвичайно потужна платформа програми, яка нараховує близько 550 подій, відбудеться під час "Книжкового Арсеналу". Ми переконані, що його відвідають більше, ніж 85 тисяч, як це було у минулому році».

  Цьогорічна програма "Книжкового Арсеналу" є дуже насиченою. До неї увійшли зустрічі та презентації з близько 60 іноземними авторами, що представлять Австрію, Ізраїль, Францію, Великобританію, США та багато інших країн. Не можна не згадати про Дитячу програму. Її тема звучить так: "Особистість і особливе" - буде охоплювати питання розвитку індивідуальності, повагу інакшості, толерантність, а також соціалізацію дітей з особливими потребами. До речі, в рамках Дитячої програми, враховуючи її актуальність, буде проведена ДУЖЕ Особлива Подорож для дітей з особливими потребами. 

  "Книжковий Арсенал" працює до 24 квітня (включно), а подивитися програму ви можете просто за посиланням: http://artarsenal.in.ua/uk/oprilyudneno-povnu-programu-knizhkovogo-arsenalu-2016.html

  Ходіть на Арсенал, насолоджуйтесь мистецтвом і літературою та бережіть свої гаманці. Книжковий Арсенал спокушає!

Відкриття Французької весни

Сьогодні вже 3 квітня, а це означає, що відкриття Французької весни все ж таки відбулося. Скажу вам так: це було феєрично і ви багато втратили, якщо пропустили цю подію.  

Цього року фасадом для культурного світлового заходу вибрано будівлю Українського дому. Тема проекції - "Анукі в пошуках весни". У програмі заходу був запланований виступ Dakh Daughters.  Dakh Daughters - це український жіночий театрально-музичний гурт. Вони популярні не лише в Україні, а й за кордоном: у Франції, Польші та Росії. У виступах використовують тексти Йосипа Бродського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Чарльза Буковські, Михайля Семенка, Юрія Андруховича, а також тексти на різних діалектах української, англійської, французької, російської та німецької мов. Їхні виступи супроводжуютья музичними інструментами. Звучанням цього гурту я насолоджувалася лише в Youtub'і, але я щаслива, що сьогодні мала нагоду послухати їх вживу.

Нагадаю, що минулорічна "Французька весна" мала тему "У мене є мрія", в основу якої покладена відома промова Мартіна Лютера Кінга(є ще один варіант назви - "Я - мрія"), і була присвячена свободі людини, преси та самовираження. Особисто мені, "Французька весна-2015" сподобалась більше за цю, проте я надзвичайно рада, що мала нагоду подивитися на це світлове дійство. Для порівняння: фото з 2015 та 2016 років: 

 

"Французька весна-2016" у Києві обіцяє бути дуже цікавою. Французький Інститут разом з посольством Франціїї в Україні знають, як організовувати захоплюючі культурні події. Програму заходів можна знайти на сайті Institut Francais: http://institutfrancais-ukraine.com/ua/programmation/PF2016 . 

Крим - 2 роки окупації: підсумки і перспективи.

День в інформаційному агентстві "Укрінформ" розпочався з прес-конференції "Крим - 2 роки окупації: підсумки та перспективи". На порядок денний заходу було винесено 3 теми, але я хочу поговорити у більш загальному плані. 

Одна з тем, яка виносилась на обговорення і саме на яку я хочу поговорити, носить назву Незаконна анексія РФ АР Крим як виклик світовій та європейській системі безпеки. Чи не виникає у вас питання: а хіба є "законна анексія"? Юрій Смелянський, економічний експерт БФ "Майдан закордонних справ", вважає, що треба бути дуже обережними з термінологією та висловлюваннями, якщо Україна дійсно хоче повернути Крим. Говорячи про анексію, ми визнаємо правильність рішення окупанта. 

Чи все робить Україна для того, щоб Крим повернувся до неї та агресор був покараний? 

Вже пішов 3 рік з дня окупації. Жодна держава не забезпечена від агресії та територіальних втрат. Наріман Устаєв, голова Державної служби з питань Автономної республіки Крим та міста Севастополь, вбачає декілька шляхів повернення АРК: від воєнного шляху, що включає в себе і гібридний метод, і народну війну, до санкційних механізмів та дипломатичних методів. Але треба враховувати те, що жоден метод не буде ефективним, якщо його застосовувати окремо. Сергій Дириза зазначає, що у разі нашої неготовності до війни, має бути застосований комплексний механізм(це економічні, інфораційн, гуманітарні та політичні методи).

Не треба забувати й про інформаційну політику. Вона має бути спрямована не лише на тих, хто знаходиться всередині країни, а й на тих, хто за її межами. Взагалі Крим як об'єкт інформаційної війни з'явився не 2 роки тому, а ще на самому початку незалежності України. На початку 90-х років з боку РФ лунали доволі гучні заяви, наприклад, від Анатолія Собчака, тодішнього мера Санкт-Петербурга - "Крим ніколи не належав Україні". У той час тиск на АРК та Україну був дуже потужним. Наразі півострів знаходиться в інформаційному полоні. Там заблоковані майже всі українські ЗМІ, активно формується майданчик кримських медіа з проросійською ідеологією. 

Росія веде доволі сильну та організовану політику проти України. Зараз активно підтримується риторика щодо загроз терористів у Криму. Як заявляв Микола Патрушев, секретар РБ РФ, з боку України зростає загроза терористичних та націоналістських проявів. В минулому році в Криму було сформовано систему інформаційної протидії та центр протидії екстримізму(який, по факту, займається прослуховуванням мобільних телефонів та перегляданням інфораціїї в Інтернеті). Також в Криму існує широкий елемент цензури: створений список заборонених екстремістських матеріалів, українських організацій та Інтернет ресурсів.

Взагалі, кримське питання починається з нас самих: то Крим окупований чи анексований? Подумайте над цим! 

Не дивлячись на те, що в моєу пості більше негативу, ніж позитиву, сподіваюсь, що керівництво держави не буде опускати свої владні руки(а навпаки хоча б почне їх піднімати) і поверне нам нашу законну частину території. 

                                                                                                                            Фото: Марія Передрій

Референдум в Нідерландах. More in common. More to share.

6 квітня у Королівтсві Нідерландів відбудеться референдум щодо затвердження Угоди про Асоціацію України з Європейським Союзом. Це важливий день для нас усіх, адже саме ця подія визначить наше майбутнє.  

Сьогодні, 28 березня, мала нагоду бути присутньою на презентації проекту підтримки українського референдуму в Нідерландах. У перші ж хвилини читання прес-анонсу Like.U помічаю їхній намір довести, що в України та Нідердландів багато спільного. В основу образу компанії закладено символи обох країн - голандський тюльпан та український тризуб. В цьому і є творче вираження ідеї: ми такі, як ви. 

Мета створення проекту - донести спільність цінностей обох держав і відкрити голландцям сутність українців, що будують нову українську державу. 

Вважаю за потрібне посвятити своїх читачів у історію Нідерландів, щоб зрозуміти, чому ж організатори так твердо переконані, що Україна та країна тюльпанів мають багато спільного. 

У далекому XVI-XVII столітті відбулася Нідерландська революція, яка також відома під назвою Вісімдесятирічна війна. Це революція 17 провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії(тоді Нідерланди знаходились під її протекторатом). Іспанія багато в чому обмежувала голландців, так вона усунула нідерландську знать від керування державою. Національне гноблення та невідповідність іспанської політики економічним інтересам Нідерландів і стали передумовами революції. Спочатку Іспанія вміло стримувала сили опозиції, але наступ гезів(прізвисько нідерландських дворян, що придумали іспанці) виявився сильнішим. Так Нідерландська революція стала першою успішною буржуазною революцією. Так Нідерланди добилися своєї незалежності, за яку боролись протягом 80 років. 

Наша боротьба за незалежність 2013-14 років, що носить назву Євромайдан, висвітлювалася у західних медіа та часом бувала на перших шпальтах провідних видань світу, але через перенасиченість подій на полі боротьби багато з іноземців думали, що у нас воєнний конфлікт(за даними Інституту статистики), а зовсім не боротьба за власну країну. 

То ж після того, як ми на певний час стали головними героями новин, зараз саме час до кінця довести, що державу та державну політику створюють саме громадяни. Громадяни, яким небайдуже. І зараз у наших руках є все, щоб розказати голландцям, хто ми такі та чому так прагнемо в Європу. 

Не можна не помітити й кроків назустріч зі сторони Королівства. Як зазначає Оксана Горбач, директор продакшн-хабу СтраткомUA, Нідерланди та Україна уклали договір про співпрацю. Він передбачає спільну роботу з питань зрошення з використанням даних дистанційного зондування Землі, переробку м'яса українських курей. До того ж Україна має великий потенціал для голландських компаній та інвестицій. 

Не можна обійти та й варто поговорити про культуру в українському питанні Нідерландів. Українська режисерка Ганка Третяк зняла близько 20 інтерв'ю, де українці та нідерландці розповідають про співпрацю. 

Незабаром в Нідерландах вперше відбудуться дні українського кіно. Це масштабна подія в одному з головних та найбільших кінотеатрів Амстердама - Pathé Tuschinski. Перегляд українських кінострічок проходитиме під назвою "Ukraine on Film: Way to Freedom". Як повідомляє Денис Іванов, керівник Arthouse Traffic LLC, Україна представить фільми "Одиннадцятий" Дзиги Вертова, "Російський дятел" Чада Ґрасії та "Зима в огні" Євгена Афініеєвського. Остання стрічка стала номінантом на Оскар-2016 та навіть потрапила в шорт-ліст. 

Восени у Нідерландах пройде літературний фестиваль Read My World, де Україна вперше представить свою програму. За словами Ірини Вікирчак, творця української програми, вона буде зосереджена на короткій прозі та представить молодих українських авторів, які ще не відомі широкому загалу, але про них варто розповісти. Ольга Жук, куратор культурної дипломатії МЗС, переконана, що Україна у сфері культури загалом та літератури зокрема вже є частиною Європи. Хоча ми іноді й думаємо скептично, проте культурна спільнота відкрита та підтримує нас. 

Про відкритість нідерландців та підтримку ними України запевнив Олександр Снідалов - активіст української діаспори в Нідерландах  та учасник ініціативи Oekraïne-referendum. Він розповів, що різниця між "за" і "проти" помітно скорочується, якщо порівнювати з результатами грудня 2015 року. "На останні 9 днів заплановано дуже багато заходів. Починаючи з кінофестивалю українських фільмів і візиту українських спікерів, закінчуючи підсумковими дебатами між лідерами країн ЄС ", - ділиться активіст. 

На завершення Олександр поділився своїми думками з приводу того, чому голандці повинні сказати так: ЄС та Україна, як торговий партнер, вигідний Нідерландам  як з політичної, так і з економічної точки зору. Долучення України до Європи в торговельному аспекті дасть стабільність на східному кордоні ЄС. 

А ми - ті, що були присутні на прес-конференція - залишились один на один із думками, що ж буде, якщо Нідерланди скажуть ні, та чи можуть вони так зробити... 

Але не варто завчасно опускати руки. Нідерланди відкриті до України. Вони розуміють нас на цьому шляху і, більш того, кажуть, що наша країна - Україна - варта того, щоб бути незалежною. 

NEDERLAND, BEDANKT VOOR DE BLOEMEN! 

Інформаційна війна: все про все.

Пропоную відхилитися від мистецтва та поговорити на тему, яка нас тривожить трошки більше, ніж 2 роки. Ця тема має гучну назву "Інформаційна війна".

Два роки тому я зіштовхнулася з поняттям інформаційної війни, рік тому - захотіла стати журналістом. Весь цей час, переглядаючи новини, я чула слова "війська", "фронт", "агресія". Вони раніше вживались мною лише на уроках історії, а зараз - постійні супутники повсякденного життя. 

Для себе та свого розвитку, як майбутнього журналіста, вирішила пошукати відповіді на такі питання: 

• Як закінчувались інформаційні війни в інших країнах?
• Що мають знати українські журналісти, щоб бути готовими до цього? 
• За ким же перемога в інформаційній війні України та Росії?

Відповіді читайте нижче...

Найвідоміша інформаційна війна сучасності відбувалася під час російсько-грузинської війни 2008 року. З найпершого дня протистояння цих ніби дружніх країн телеканали інформаційно підтримували військові дії. У Росії був вже, на жаль, відомий нам сюжет. З наймасовіших телеканалів звучали гасла: "Геноцид у Південній Осетії" та "Примушення Грузії до миру". 70% росіян підтримали введення військ в Грузію. Невже гасла так вплинули..? Зі свого боку Грузія інформаційно представляла себе як жертву північного сусіда. Під час війни російські, грузинські та закордонні ЗМІ виствітлювали інформацію по різному. Кожна із сторін намагалася представити у ЗМІ свою версію правди. В той час люди ніби розділялись на 2 фронти: одні підтримували дії Росії, інші - Грузії. Серед тих, хто підтримував північного сусіда Грузії опинились і Петро Симоненко - голова КПУ, і ВР АР Крим, що визнала Абхазію та Південну Оссетію та закликала це зробити Київ. 

Не можна однозначно оцінити наслідки інформаційної війни між Грузією та Росією, адже як інформаційний, так і військовий потенціали у них не співмірні. Північний сусід Грузії добився значних результатів всередині країни, але на міжнародній арені це зробити не вдалось, що дозволило Грузії насолодитися маленькою перемогою в інформаційній війні. 

Зараз тема інформаційної війни набула широкого загалу та стала мега актуальною. Тож варто для початку розібратися, що таке інформаційна війна. Якщо узагальнити поняття, то це управління інформацією задля здобуття перемоги над супротивником.  Але, все ж таки, інформаційна війна - це інформаційний супровід військових дій. Вона може бути відкритою чи прихованою, "гарячою" чи "холодною", але мета - повалення супротивника, перемога. Головне завдання інформаційної війни - це маніпулювання масами, послаблення моральних і матеріальних сил супротивника та посилення власних. 

Методом ведення інформаційної є пропаганда. А зміст - завжди ідеологія(схематичний, спрощений світогляд, де весь світ поділений на чорне та біле). 

Пропаганда - це один з видів політичної маніпуляції, який навіює певні установи, що впливають на емоціний рівень. Вона спрямована на людські емоції та почуття, а не на загальну обізнаність людини.

Також почастішали випадки використання мови ненависті в медіа, що спрямована на проявлення агресії направленої на певну людину або певну групу людей(поділ, наприклад, за орієнтацією, расою, вірою і т.д).  Але треба пам'ятати, що т.зв. hate speech шкодить професіоналізму як журналістів, так і їхній аудиторії. До основних маркерів мови ненависті належать: 

• навішування ярликів (наприклад, "біженці-сепаратисти", "бандити", "дармоїди" і т.п.);
• маніпулювання негативними стереотипами, найчастіше узагальнюючого характеру (наприклад, за принципом "всі донецькі - сепаратисти");
• пряма оцінка журналіста, що підміняє собою об'єктивне інформування, оцінка та коментар замість факту; 
• використання так званих "фейків". Свідомий обман журналістом свого адресата в пропагандистських цілях або з метою виконання замовлення власника медіа; 
• розділення журналістом українського  суспільства на "першосортних" і "другосортних" людей (наприклад, на справжніх і несправжніх патріотів за принципом місця народження).

До речі пропагандою, яку я тут вже згадувала, займаються не лише російькі, а й українські ЗМІ. Інколи журналісти вдаються до поширення неправдивої інформації. На думку президента Академії української преси - Валерія Іванова - на це є 2 причини: журналістика відданості та  елементарна лінь. Якщо з лінню все зрозуміло - вона притаманна  майже кожному, то з журналістикою відданості ще треба розібратися. 

З приходом загарбника, журналісти опинились на роздоріжжі: професіоналізм чи патріотизм. "Журналістика відданості" є дуже небезпечною, адже вона входить у конфлікт із самою професією, деколи навіть вбиває її. 

Вважаю, що треба писати правду, не приховуючи злочинів з обох боків! 

На початку 2015 року Французьким інститутом  досліджень ринку та думок було проведено опитування, результати якого показали, що 79% французів підтримує українців у війні з Росією. Це доволі високий показник, якщо враховувати, що Франція - одна з країн, яка чи не найбільше постраждала від антиросійських санкцій(всі ж пам'ятають історію з французькими "Містралями?). Також варто враховувати, що у Франції наявна Марін Ле Пен, яка виділяється своїми антиєвропейськими, антизахідними та антиукраїнськими риториками та діями та добре фінансується Кремлем. 

Проте Росії все ж не вдалося переконати, що окупація території колись братньої держави - це цілком нормально, світ не повірив(сподіваюсь, що настрої британців та німців не сильно відрізняються, все поряд;)).

Росія програла інформаційну війну в Європі, а міністр закордонних справ Росії - Сергій Лавров - з кожним своїм виходом на публіку сам переконується в цьому, й іншим переконує (коли ж ти остаточно переконаєшся, грустная лошадка?). Сподіваюсь, що ця поразка Росії буде хоч невеличким, але уроком українській владі: публічна брехня дає лише короткотермінові вигоди, але довготривала брехня - веде  до повного програшу. 

Тож не поширюйте недостовірні дані, розвінчуйте брехню та не ставайте очима ворога.І пам'ятайте, що сьогодні слово та відео-картинка вбивають. І вбивають, на жаль, в прямому сенсі.